Правила роботи з агресивними дітьми:

1. Бути уважним до потреб дитини.

2. Демонструвати модель неагресивної поведінки.

3. Бути послідовним у покаранні дитини, карати за конкретні вчинки.

4. Покарання не повинні принижувати дитину.

5. Навчати прийнятних способів вираження гніву.

6. Давати дитині можливість виявляти гнів безпосередньо після фрустрації.

7. Розвивати здатність до емпатії.

8. Розширювати поведінковий репертуар дитини.

9. Відпрацьовувати навички регулювання конфліктних ситуацій.

10. Учити брати відповідальність на себе.

Прийоми, які можна використовувати під час роботи з агресивними дітьми

 Рекомендації учасникам педагогічного процесу щодо підвищення самооцінки у “важких” підлітків

1. Намагайтеся створити добрі стосунки у спілкуванні з підлітком, бо їх відсутність – це причина виникнення тривожності у дитини.

2. Поважайте індивідуалізм підлітка, бо його зневага веде до появи самотності дитини.

3. Стверджуйте загальнолюдські цінності – це стане на допомогу під час появи у підлітка думок про самотність або втрати друга (друзів).

4. Частіше нагадуйте “важким” підліткам про їхні позитивні якості – це допоможе уникнути в їхній свідомості закріплення негативних оцінок щодо них самих та формування низької самооцінки. 

5. Навчайте підлітка поважати свою гідність, розуміти свої вчинки, виховувати самоповагу, позитивне ставлення, розуміння, терплячість до оточуючих, їхніх оцінок щодо самого підлітка. 

6. Сприяйте розвитку процесу самореалізації – активній праці самого підлітка щодо розвитку своєї особистості. 

7. Створюйте умови щодо формування у підлітків інтересу до того, якими вони стануть у майбутньому – це могутній фактор саморозвитку “важкого” учня.

8. Допомагайте “важким” підліткам знайти свої життєві цілі – це зможе усунути багато проблем під час їхнього виховання.

 Рекомендації соціального педагога вчителям 

 із забезпечення засобів впливу на підлітка  щодо поліпшення його поведінки

1. Пошук і знаходження шляхів підвищення мотивації до навчання у слабких учнів:

– винагорода дітей за досить незначний прогрес під час навчальної діяльності, а не за досконалість в ній;

- активне заохочення в творчій діяльності, в спорті, в 

 різних шкільних заходах тощо.

2. Виховання теплих почуттів до школи у слабких учнів:

– дозволяти дітям брати участь у найважливіших справах школи, наділивши їх певною часткою відповідальності.

3. Не присвоювати дітям ніяких ярликів, спиратися на заохочення, підтримку, а не на покарання:

– не бажано розділяти учнів (шляхом об’яв оцінок чи розподілу по групах), бо діти позбавляються необхідної мотивації;

- корисно знаходити сильні сторони слабких учнів і хвалити їх за те, що їм вдається.

4. В роботу школи включати більше елементів, що задовольняють соціальні інтереси підлітків:

- розширювати позашкільні форми діяльності підлітків;

– залучати їх до організації такої діяльності;

– прикладом, шляхом бесід виховувати у підлітків усвідомлення, прийняття шкільних цінностей та норм.

 Рекомендації педагогам щодо спілкування з дітьми схильними до правопорушень

1. Проявляйте витримку під час спілкування з проблемними підлітками.

2. Терпляче і наполегливо пояснюйте неправильність їхніх поглядів і поведінки.

3. Намагайтесь переконувати і відкривати “важким” підліткам гідні та цікаві життєві перспективи.

4. Постійним повчанням не закріплюйте у підлітків, схильних до правопорушень, негативну оцінку своїх учинків.

5. Не перешкоджайте їхній участі у звичайних молодіжних об’єднаннях.

6. Уникайте надто наполегливо і безцеремонно втягувати таких підлітків в суспільні справи колективу учнів.

7. Сприяйте організації педагогами та батьками спільних масових заходів, що з’єднують підлітків з різною поведінкою, світосприйняттям, успішністю.

8. Втягуйте “важких” підлітків в суспільно корисні трудові справи, використовуючи притаманну їм завзятість в досягненні поставленої мети, прагнення до першості, частково усвідомлене почуття їхньої соціальної неповноцінності.

9. По можливості, з метою перевиховання підлітків, які вже зробили помилку в житті, змініть обставини та звичні їм форми поведінки, виказуйте їм довіру, схвалюйте їхні досягнення.

10. Виховуйте у таких підлітків вміння не тільки підкорятися, а й командувати, не принижуючи та не уражуючи інтереси однолітків. 

 Поради соціального педагога

щодо встановлення довіри між проблемним підлітком і класним керівником

1. Уважно вислухайте дитину, прагніть до того, щоб підліток зрозумів, що він вам не байдужий і ви готові зрозуміти і прийняти його. Не перебивайте і показуйте свого страху. Відносьтесь до нього серйозно, з повагою.

2. Запропонуйте свою підтримку і допомогу. Постарайтесь переконати, що даний стан ( проблема) тимчасові і швидко пройдуть Проявіть співчуття і покажіть, що ви поділяєте і розумієте його почуття.

3. Зацікавтесь, що саме турбує підлітка.

4. Впевнено спілкуйтесь з підлітком .Саме це допоможе йому повірити у власні сили. Головне правило в роботі з дітьми – не нашкодь!

5. Використовуйте слова, речення, які будуть сприяти встановленню контактів: розумію, звичайно, відчуваю, хочу допомогти.

6. В розмові з підлітком дайте зрозуміти йому, що він необхідний і іншим і унікальний як особистість Кожна людина незалежно від віку, хоче мати позитивну оцінку своєї діяльності.

7. Недооцінка гірша ніж переоцінка, надихайте підлітка на високу самооцінку. Вмійте слухати, довіряйте і викликати довіру в нього.

Поради соціального педагога  вчителям  початкових класів

1.Забезпечувати всебічний розвиток особистості молодшого школяра.

2.У засвоєнні предметних знань, умінь і навичок спиратись на сформовані в 3.дітей до школи пізнавальні вміння, розвинені психічні процеси.

4.Процес навчання будувати на осмисленні та усвідомленні знань, на оптимальному поєднанні репродуктивного та творчого підходів до формування предметних умінь.

5.Спиратись тільки на досягнутий рівень розвитку дітей; не вважати неповноцінним той рівень досягнень деяких дітей, який не відповідає віковим стандартам.

6.Поступово урізноманітнювати й ускладнювати форми, методи та прийоми роботи з учнями, структуру уроків.

7.Систематично формувати, закріплювати та розвивати в учнів уміння та навички виконувати домашні завдання, навички самостійної навчальної праці.

8.Розвивати мислення, пам'ять, увагу.

9.Проводити навчально-виховну роботу на доступному для учнів, але достатньо високому рівні труднощів для оптимального використання та розвитку їхніх сил і можливостей.

10.Розвивати творчі здібності учнів.

11.Оптимально розвивати, розширювати й ускладнювати вимоги до учнів.

12.Психологічно готувати учнів до переходу на предметну систему навчання, підтримувати тісний зв'язок з учителями старших класів.

БУЛІНГ

Про булінг та насильство

Профілактика домашнього насильства

16 днів проти насильства

Розірви коло насильства

Проти міфів

Проти психологічного насильства

Перелік діагностичних методик щодо виявлення домашнього насильства

• Запобігання та протидія насильству. Методичні рекомендації
• Розбудова миру. Профілактика і вирішення конфлікту з використанням медіації: соціально-педагогічний аспект
• Методичні розробки занять, тренінгів для учнів, педагогів, батьків
• Не смійся з мене. Посібник для вчителя
• Організація роботи з розв'язання проблеми насильства в школі. Навчально-методичний посібник
• Кібербулінг або агресія в Інтернеті: способи розпізнання та захисту дитини. Методичні рекомендації

Булінг

10 принципів у підході до протидії булінгу в школі

Можна обирати які хочете методики, але якщо вашою метою є викорінення булінгу в школі, рекомендовано скористатися 10 принципами впровадження, запропонованими АВА.

Отже, 10 ключових принципів у боротьбі з булінгом

1. Повага. Всі люди, задіяні у навчальному процесі, є рольовими моделями для дітей щодо прийняття чи неприйняття інших (інакших). Поведінка людей, задіяних у навчальний процес, їхні слова та реакції, слугують прикладом для дітей, тож треба постійно тримати у фокусі власну поведінку, мову та реакції.
2. Ніякої дискримінаційної мови. Дискримінаційна мова це дуже серйозно, оскільки саме вона формує упереджене ставлення до людей, що відрізняються від більшості, і її потрібно викорінити. Сюди входить не лише вживання слів «цигани», «хачі», «інваліди», «аутисти», а й жарти і об’єктивуючі чи дискримінуючі висловлювання про жінок, будь-яких національностей, віросповідань.
3. Святкуймо різноманітність. Інакшість учнів та всього персоналу має позитивно підкреслюватися і відзначатися по всій школі. Наприклад: «Як цікаво, сьогодні Артем прийшов у рожевих штанях, це ж писк моди! А у Матвія синє волосся, яке цікаве самовираження!»
4. Слухаймо усіх. Думки батьків, персоналу, дітей, опікунів мають бути почуті у розробці стратегії з протидії булінгу. Учні говоритимуть про свої проблеми з булінгом, якщо будуть певні, що: їх почують, їм повірять, школа справиться. Якщо відмахуватися від пропозицій учнів щодо булінгу, з часом вони просто перестануть розповідати про свої проблеми.
5. Включаймо усіх! Усі діти, незважаючи на відмінності чи особливості, мають бути включені в усі шкільні активності. Тобто: неправильно, якщо Михайлика не беруть у спортивну команду, бо він рухається повільніше за інших через свої особливості. Правильно: ми проведемо такі активності, де Михайлик зможе взяти участь.
6. Обізнаність. Усі шкільні працівники (педагогічний та непедагогічний персонал), діти, батьки мають бути обізнані із тим, чим є булінг і чим він не є.  

Схема для розрізнення булінгу і звичайних “потасовок” та “непорозумінь”. 

Якщо стався випадок булінгу, як має чинити школа?

7. Миттєва реакція. На булінг має бути невідкладна реакція, при чому діти повинні бути долучені до прийняття рішень щодо того, якою ця реакція має бути.

8. Довіра. Всі, хто говорять про булінг (батьки чи діти), мають бути прийняті максимально серйозно.

9. Розуміння, як повідомити. Усі учасники навчального процесу мають чітко розуміти, кому і як повідомляти про булінг.

10. Чітка політика щодо булінгу. Включеність у розробку. Стати частиною культури школи.

Принципи у впровадженні політик з протидії булінгу в школі:

1. Спирання на лідерів. Лідери мають бути задіяні у поширенні інформації про політики і самі ставати рольовими моделями.

2. Навчання і тренінги. Навчання вчителів, дітей, батьків щодо того, що робити з булінгом. Глибинне розуміння політик і методів реагування.

3. Співпраця, сумісне творення. Не чекайте, що вам «спустять» методичку. Найкраще для кожної школи – прийняти свою політику, пропрацювавши її з усіма вчителями та непедагогічними працівниками, вивчивши передумови та методики протидії.

НАСЛІДКИ БУЛІНГУ

Наслідки для жертви булінгу
Опинившись в ролі жертви булінгу, дитина одержує величезну кількість психічних травм, які неминуче позначаються на її подальшому житті. 
1. Розлади психіки. Навіть одиничний випадок цькування залишає глибокий емоційний шрам, що вимагає спеціальної роботи психолога. Дитина стає агресивною і тривожною, що переходить і в доросле життя. У неї виникають проблеми у поведінці. Вона частіше за інших схильна до депресій.
2. Складнощі у взаєминах.
3. Хвороби. Результатом булінгу дуже часто бувають фізичні нездужання (хвороби серця,анорексія, булімія, розлади сну, психосоматичні хвороби).

Наслідки для булінгу:
1. Неблагополучне майбутнє. Примітивні асоціальні способи поведінки перестають діяти в дорослому світі, й булери опиняються на узбіччі життя.
2. Проблеми у взаєминах. Діти, які примудрялися поєднувати булінг з високим соціальним статусом, стають диктаторами в сім’ї та справжнім покаранням на роботі. Це пліткарі та інтригани.
3. Терор в сім’ї. Навіть якщо вже в дорослому житті такі особи успішні, то оточуючим з ними незатишно. Розважатися чужими нещастями — їх хобі на все життя.

Помилка суспільства в тому, що ніхто не досліджує історію агресора. Більше того, після виявлення випадків булінгу на агресора навішуюють клеймо, кліше та негативне оцінювання. Жертву ж в таких випадках "плекають". Та варто пам*ятати, що в кожній жертві живе насильник.

ОЗНАКИ НАСИЛЬСТВА У РОДИНІ

Фізичне насильство в сім’ї 

- Побиття.

- Тілесні ушкодження.

- Спроби удушення.

- Викручування рук.

- Штовхання, брутальне поводження.

- Позбавлення їжі.

- Використання зброї.

- Залучення дітей до вживання алкоголю та наркотиків.

Психологічне насильство

- Ігнорування почуттів свободи.

- Образа переконань, що мають цінність для особи.

- Образа віросповідання, національної, расової та класової приналежності або походження.

- Приниження особи.

- Знущання над домашніми тваринами або їх знищення на очах особи з метою завдати їй болю.

- Покарання кривдником дітей через образу на дружину (чи чоловіка).

- Обмеження свободи дій та пересування особи.

- Погрози спричинити їй фізичну або економічну шкоду.

Сексуальне насильство

- Гнів на ґрунті ревнощів.

- Образа особи словами сексуального змісту 

- Примушування жінки до сексуальних стосунків з чоловіком та іншими людьми проти її волі.

- Примушування жінки одягатися всупереч її волі згідно з бажанням партнера.

Економічне насильство

- Повне вилучення або обмеження коштів.

- Контроль надходжень та «жорстоке дозування» фінансових витрат.

- Накидання особі (дитині) економічного обмеженого способу проживання без суттєвої необхідності.

- Контроль особи (дитини) за допомогою грошей.

- Відмова чи зволікання у виплаті аліментів.

Сексуальне насильство

Методичні рекомендації щодо опитування дітей, що стали свідками та/або жертвами насильства, а також вчинили насильство

1. Навчіть дитину захищатися

2. Формування навичок безпечної поведінки (Вчимо дитину захищатися)

3. Формування навичок безпечної поведінки (Я вмію захищатися)